Україна: Тренди тижня Випуск N. 7/15 10 квітня – 19 квітня, 2015

Політично-соціальний топ тренд:

Україна рухається до соціального вибуху

Бутафорні реформи уряду посилюють соціальне невдоволення громадян України. Одним з основних факторів зростання соціальної напруги є тарифна політика у житлово-комунальному секторі. Найближчим часом головним завданням для уряду стане пошук відповіді на питання: «Скільки зможе проіснувати держава Україна, в якій прожитковий мінімум для населення менший, ніж середній розмір оплати комунальних платежів?». Так само відкритим залишається питання: «Як довго в умовах відсутності реформ західні фінансові інститути будуть утримувати Україну від дефолту?».

Аналіз:        Збільшення тарифів на газ і електроенергію припало на закінчення опалювального сезону. Проте через стрімке зубожіння населення це призведе до збільшення відсотку неплатежів та накопичення боргів з оплати житлово-комунальних послуг. На осінь цього року заплановані місцеві вибори, які співпадуть з початком нового опалювального сезону «2015-2016». Всі політичні сили, без винятку будуть спекулювати на цій темі. Ініціативи уряду по боротьбі з боржниками та відбору в них власності можуть спровокувати соціальний вибух в більшості регіонів України. Цим скористаються прибічники територіального розділу України і проросійські політичні сили. Розвитку цього негативного сценарію сприятиме недосконала робота правоохоронних органів та неспроможність влади змінити ситуацію. У суспільстві існують чіткі асоціації нинішнього керівництва силових відомств з попередньою корупційною владою «режиму Януковича». Його представники середньої керівної ланки й досі знаходяться при владі та впливають на прийняття рішень на місцевому рівні.

Прогноз:      Соціальна напруга буде зростати. Це стосується і загрози тероризму та конфліктів між ворогуючими олігархічними кланами, обслуговуючими їх охоронними структурами та правоохоронцями. Керівництву України буде все важче виправдовувати свою бездіяльність «фактором війни» з Росією. Стрімке падіння рівня життя спричинить зростання кількості аполітичного населення. Проте це мобілізує найбільш активних представників громадянського суспільства, які будуть готові до радикальних дій відносно представників влади. В українському суспільстві стрімко зростає кількість людей готових перебрати на себе функції правоохоронних органів.

Висновки: Нинішній уряд Яценюка є перехідним. Його представники, окрім виконання антисоціальних умов МВФ, на більше не здатні. Попри заяви уряду, система отримання житлових субсидій для населення є незрозумілою і вкрай бюрократизованою. Населенню не вигідно декларувати свої прибутки, а працедавцям платити офіційну зарплату. На фоні зростаючого безробіття ефективних механізмів змінити ситуацію в уряду не існує. Заклики до його відставки лунають все частіше. У парламенті зростає кількість прихильників такого сценарію. Ані парламент, ані уряд довіри в суспільстві не мають. Не краща ситуація і з діяльністю Президента. Після сплеску довіри до Порошенка одразу після його обрання, спостерігається безупинне падіння. Прихід в уряд іноземців продемонстрував їхню неспроможність протистояти бюрократизму та ще більше виявив відсутність кадрового потенціалу в українському політикумі. 

Економічний топ тренд:

Відміна мораторію на продаж землі спровокує монополізацію ринку та нову хвилю земельного рейдерства

Керівництво України планує відмінити мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. За фактичної відсутності реформ правоохоронної та судової систем цей крок є спробою навколовладних олігархів перерозподілити між собою останній і найбільш цінний актив України – землю. Стрімке зубожіння населення ставить його поза межами цього процесу.

Аналіз:        Майже 70% територій України,  близько 42 млн. га, є землями сільськогосподарського призначення. Більша половина з них вже давно розподілена між олігархами, інтереси яких представлені і в нинішньому парламенті та уряді України. Тому 14 квітня в Адміністрації Президента України була анонсована необхідність суспільного обговорення питання купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення. Курс на запровадження ринку землі фактично дав сам Порошенко ще наприкінці минулого місяця. Відповідно до Земельного кодексу до 1 січня 2016 року в Україні діє мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Запуск ринку землі був закладений в програму дій уряду, але через розбіжності з цього питання всередині коаліції, був відкладений. Однак лоббізм найбільших землевласників переміг. І того ж 14 квітня міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавічус, несподівано заявив, що купівля-продаж землі запустить економіку заново. Згідно з переконаннями міністра, цей процес залучить значний обсяг інвестицій, створить нові робочі місця та позитивно вплине на стабільність роботи банківської системи.

Прогноз:     Для пересічних громадян і землевласників ця ініціатива керівництва України буде малопривабливою. Збільшиться загроза корупційних проявів на загальнодержавному рівні у сфері перерозподілу сільськогосподарських земель. Очікуваний керівництвом України прихід іноземних компаній обмежиться розширенням діяльності транснаціональних корпорацій з сумнівною репутацією. В Україні вже функціонує офіс «Monsanto», яка активно рекламує готовність інвестувати в агросектор. Слід очікувати активізації діяльності й інших біотехнологічних корпорацій. Таких як: «John Deere», «DuPont Pioneer», «Eli Lilly» та «Cargill». Агробізнес представників попередньої влади, вихідців з Партії регіонів, буде й надалі процвітати. Це стосується багатьох агрохолдингів: «HarvEast» - олігархів Ріната Ахметова і Вадима Новинського, «Кернел» - Андрія Веревського, «АПК-Інвест» Бориса Колесникова, «Ілліч-Агро» Володимира Бойко та багатьох інших.  Війна Росії проти України також не стане перешкодою для успішної діяльності агрокомпаній з російськими інвестиціями, таких як – «Українські аграрні інвестиції». Публічний конфлікт Президента Порошенко з олігархом Коломойським також не завадить росту земельних активів компанії «ПриватАгроХолдинг». Швидше за все не буде збитковим і бізнес батька Президента України -  Олексія Порошенка, який володіє компанією «Агропродінвест». Дружні відносини олігарха Олега Бахматюка з Порошенком гарантуватимуть процвітання бізнесу його агрохолдингу «Ukrlandfarming».

Висновки: Через недовіру до органів влади та відсутність нормативно-правової бази готовність громадян України сприймати землю як товар є вкрай низькою. Більшість земельних паїв їм вже давно не належить. Вірогідність запровадження і успішної діяльність малих та середніх фермерських господарств є вкрай низькою. Найбільші землевласники стабільно займають перші місця в рейтингах найбагатших людей України. Саме вони є ініціаторами зняття мораторію. Підрозділи їхніх агрокомпаній вже давно зареєстровані в країнах ЄС і мають європейський юридичний захист. Це ж стосується і озвученого урядом приходу інвестицій в агросектор України. Українські компанії, зареєстровані в фінансово стабільних країнах ЄС, будуть інвестувати самі в себе.

Енергетичний топ тренд:

Україна переходить на європейські правила на ринку газу

Прийняття в Парламенті у другому читанні законопроекту «Про ринок природного газу» розпочинає процес перерозподілу активів у газовій сфері, який закінчиться частковою зміною власників облгазів, розподільчих мереж, відкриттям доступу до українських підземних газових сховищ, а також до реформування «Нафтогазу» відповідно до Третього енергопакету.

Аналіз:        Новоприйнятий закон про ринок природного газу сприятиме впровадженню конкурентного ринку природного газу та гарантуватиме рівний доступ до ринку. На підтвердження цього можна навести той факт, що наразі через західний кордон України з країнами ЄС газ на українську територію постачають такі європейські компанії як Statoil, RoyalDutchShell, RWE, E.ON, GazdeFrance. Втім, прийняття самого закону – це лише незначна частина процесу, ефективність якого визначатиметься ухваленням десятків інших нормативних актів.         

Прогноз:     Новий закон про ринок природного газу прискорить процес руйнування монополії олігархів на облгази, розподільчі мережі та нав’язування населенню та промисловим споживачам своїх умов в придбанні газу. Нині слід очікування прискорення реформування «Нафтогазу України» і розподілення його на декілька компаній з видобутку, транспортування і доставки газу до споживачів. Ціна на газ для всіх споживачів України з 1 квітня цього року повністю піднята до ринкового рівня, що означає зменшення корупційних схем на компенсації цінової різниці на газ для населення. Водночас, в уряду є вкрай мало часу (максимум 6 місяців) для створення компенсаційного механізму оплати на газ для населення, яке через неефективність реформ та гостру економічну кризу нині не в стані оплачувати спожитий газ і масово не платитиме за нього, або переходитиме на інші види палива. У найближчі декілька місяців варто очікувати на прийняття Кодексу про газорозподільні системи, який визначить нові правила користування цими системами. Ефективність втілення нового закону також залежатиме від конфлікту між енергетичними командами президента Порошенка (ключовий гравець – міністр енергетики В.Демчишин) та прем’єра Яценюка (ключові гравці голова «Нафтогазу» А.Коболєв та голова комітету з енергетики в Парламенті М.Мартиненко).   

Висновки: Заяви голови «Газпрому» про рішення Росії не подовжувати транзитний контракт з Україною після 2019 року одразу після прийняття закону про ринок газу в Україні демонструє розуміння російським керівництвом остаточної втрати України як місткого ринку для російського газу. Перехід України на правила Третього енергопакету кладуть край газовій монополії «Газпрому» і блокує використання Росією газового питання для політичних цілей. Неможливість маніпулювання газовою корупцією в Україні і розширення енергетичних правил ЄС до західних кордонів Росії змушує «Газпром» робити ставку на єдиного посередника, який ще дозволяє залучати себе до російських газових маніпуляцій проти Європи – Туреччину. Відтак, від твердості політики ЄС щодо збереження українського транзитного маршруту (створення країнами Євросоюзу нового трубопроводу до кордону з Туреччиною коштувати десятки мільярдів євро) залежатиме як майбутня енергетична політика Росії, так і поведінка східноєвропейських держав-членів ЄС (Чехія, Словаччина, Угорщина), які часто демонструють свою проросійську енергетичну орієнтацію.

Роман Рукомеда

Богдан Суменко

                    

 

Залишити коментар: