Виборчий пасьянс: набір гральних карт

Роман Рукомеда

Короткі дострокові парламентські вибори восени 2014 року, які відбудуться за старою змішаною системою, мають свої унікальні особливості і обставини. По-перше, це другі вибори (після президентських), які відбуваються в умовах відкритої війни Росії проти України (обстріли і бойові дії тривають нині навіть попри підписане «перемир’я»). По-друге, дані вибори не лише воєнні, вони ще й революційні і є логічним продовженням переформатування влади командою, що перемогла на Майдані. По-третє, ці вибори проходять під західним зовнішньополітичним акцентом, де Україна максимально намагається інтегруватися до структур ЄС і НАТО, нейтралізуючи російські впливи.

Виходячи із зазначених параметрів практично усі політичні сили будуть «грати» виборчу партію, використовуючи широкий набір карт. Які з них будуть найбільш популярні?

Перша карта – війна з Росією. В даному випадку можливі різні варіанти використання цієї карти. Один з них – миротворчість. Цей акцент активно експлуатує і президент Петро Порошенко з його блоком, і нинішня опозиція у складі Партії регіонів та Партії розвитку України, які обіцяють встановити мир і повернутися до відновлення країни. Правда ніхто не зазначає якою ціною, і на яких умовах. Головна теза – «ми принесемо країні мир». Ефективність карти висока, оскільки населення України вже втомилося від війни. Але тема «миротворчості» є суцільним популізмом без практичної складової. Тому карта спрацює лише якщо на момент виборів не буде загострення військового протистояння з Росією чи сепаратистами.

Інша сторона карти війни з Росією – максимальна мілітаризація України. Як бачимо – не один виборчий список вже включає комбатів та ветеранів війни. У виборців наразі зберігається високий рівень довіри до «бойових героїв», які ціною власного життя тримали лінію фронту з Росією на Сході України. Відтак ця тема буде активно використовуватися.

Друга карта – переосмислення відносин з Росією. Наразі вкрай мало політичних сил наважуються заявляти про необхідність збереження політичних та економічних відносин з РФ. Для українського соціуму і виборців Росія наразі виступає єдиним і реальним ворогом, від якого потрібно захиститися за будь-яку ціну. З огляду на це, в політичному плані переважна більшість політичних сил пропонуватимуть електорату швидке майбутнє України в Євросоюзі та блоку НАТО з повним відгородженням від Росії захисним муром і потужними збройними силами. Карта – вкрай ефективна, оскільки апелює до емоцій. З раціональної площини формати подальшого співіснування з Росією стануть актуальні вже після парламентських виборів після формалізації нових договорів з РФ про припинення вогню. До цього теза «геть від Москви» буде домінуючою серед українських політичних сил.

Третя карта – завершення Майданом «перезавантаження влади». В даному випадку мова йде про максимальне використання виборчими штабами політичних сил теми Майдану, зміни влади, боротьби з корупцією, «представниками старого режиму» і т.д. При цьому значна кількість владних чи провладних партій залучають до виборчої кампанії відомих активістів Майдану і волонтерів. Головне гасло – «не для цього ми стояли на Майдані». На жаль, мають місце політичні спекуляції на темі Небесної сотні. Ефективність цієї карти поступово зменшується, оскільки тема війни з Росією повністю витісняє тему продовження «революції політичної системи» України. Цілком імовірно, що із завершенням парламентських виборів буде символічно оголошено про «остаточну перемогу Майдану» із закриттям даної теми для влади, яка побоюватиметься необхідності постійного контролю зі сторони активних громадян.

Четверта карта – «го Вест» або всі на Захід. В даному випадку слід констатувати, що Росія та її президент Володимир Путін зробили все можливе для максимального розриву не лише політичних та економічних відносин між Києвом та Москвою, а й усіх ілюзій мешканців України про можливе спільне майбутнє, нерозривність культурного зв’язку, «братерство» між народами. Після створеного Росією хаосу на Сході України, анексії Криму, погроз про «взяття Києва», убивства тисяч українських військових та мирних громадян для відновлення стосунків між країнами знадобиться як мінімум 2-3 покоління за умов «посипання росіянами голови попелом» і максимально коректної поведінки протягом наступних 50 років, що вкрай малоймовірно.

Відтак, розіграш політичної карти «вестернізації України» - цілком логічний крок. Його будуть застосовувати всі сили, включаючи опозиційні, оскільки в суспільній свідомості теза про можливий розвиток України вже міцно асоціюється з гарантіями безпеки зі сторони НАТО (для чого необхідним є членство в Альянсі). Ефективність даної карти – середня з можливістю падіння популярності у разі подальшої відсутності серйозної підтримки (в першу чергу, військової) зі сторони Заходу.

Перелік виборчих карт для кампанії є надзвичайно широким і його аналіз можна було б ще довго продовжувати проте, ключовими є ті теми, на яких зроблено акценти вище. Український виборець нині інший – з досвідом Майдану, перших смертей на Інститутській, та згодом масових втрат на Сході. Чистий популізм та маніпуляції без практичних дій і пропозицій нині не матимуть високої ефективності. 

Залишити коментар: