Без альтернативи: цинізм парламентських виборів

Богдан Суменко

Дочекалися - почали зявлятися результати різних (в тому числі і нібито закритих) соціологічних опитувань щодо лідерів майбутніх парламентських виборів та аналізуються різні конфігураціїї, вигідні/невигідні для президентства Петра Порошенка.

Українцям вкотре підсовують безальтернативний варіант: лідерами соціологічних опитувань вважаються – умовний блок Президента, радикального «орала» і «Батьківщина», яка все що можна вже про...ла-ла-ла-ла...

Відкидаючи фактор неоголошеної війни з Росією та майбутні спекуляції претендентів на депутатство навколо АТО, публічна діяльність деяких політиків та обслуговуючого їх персоналу, як мінімум тягне на діагноз клінічного ідіотизму і неадекватності. Нинішнім депутатам ніяк не вдається вийти за рамки свого вигаданого світу – не допомогли ні трагічні майданівські події, не допамагають і трагічні події на Сході.

У своїх висновках щодо результатів майбутніх парламентських виборів більшість експертів вже приймають за аксіому лідерство сумнівних політичних проектів і підіграють замовникам цих досліджень. Якщо це процес формування старою «плеядою» політологів і політттехнологів «орієнтирів» для інших експертів, то це даремна трата коштів нинішніми спонсорами політичних сил. Якщо з першістю позицій умовного блоку Президента можна погоджуватися, то друге (інколи третє) місце «зірки» Ляшка, як мінімум викликає багато питань. «Воно» знову випереджає і «Громадянську позицію», і «Свободу», і «Удар». Навряд чи українці заслуговують на «таке» представництво своїх інтересів у парламенті. Правила та формат виборів формують ті самі парламентські гравці, які несуть відповідальність за нинішню ситуацію в Україні. Схоже, що оточення Президента не може звільнитися від методів і способів спілкування зі своїм виборцем, властивих попередній владі – знову відношення, як до бидла?

«Нині представленним» у парламенті політичним силам вигідно провести вибори саме в означені раніше Президентом терміни. З тією ж різницею, що відкриті списки для сьогоднішніх політичних гравців – це відверта утопія. Адже увесь склад нинішнього парламенту без винятку несе на собі відповідальність за ситуацію на Сході країни та за відверто «злитий» Россії Крим. Не кажучи вже про те, що невиконання датих обіцянок стовідсотково стане серйозною претензією до ефективності діяльності Глави Держави. А відтак сьогодні не зручно визнавати, що навіть чисто арефметично віднайти якісну заміну депутатському корпусу наразі є не можливим. Всі без винятку парламентські сили доклали (і успішно продовжують це робити) максимальніх зусиль для унеможливлення формування нових громадських обєднань та політичних сил для їхнього потрапляння до парламенту. Проте такі «перспективи» сьогодні не влаштовують жодну парламентську силу, до кожної з яких є чимало питань та претензій. Невже хтось мав сумніви, що навіть ті політичні сили в парламенті, які відстоювали відкриті списки, не розуміли, що нинішній склад за це ніколи не проголосує?

Кардинальним чином ситуація могла б змінитися після «умовно-успішного» завершення АТО, коли громадяни, які б повернулися (дай Боже більшість з них повернуться здоровими і не ушкодженими), мали б змогу згуртуватися та висунути свої претензії «старим-новим» можновладцям. Проте чим далі, тим більше сумнівів, що АТО взагалі коли-небудь закінчиться. Інакше як можна пояснити факти, коли навіть оголошені в розшук колишні «регіонали», публічно ставлячи під сумнів територіальну цілісність України, вільно «шастають» по Україні. А парламентські потуги навколо законопроекту про люстрацію пройшли як у анекдоті: «- Куме, коли буде кастрація міліції та беркута? - Куме, була річь про люстрацію… Але я згоден з вами - ії вже можна пропустити!!!».

На фоні цього нинішні політтехнологи черговий раз підсовують суспільству нові дурнуваті проекти на кшалт - Ляшка, чи то партії розвитку України, а загальновідомо кому підконтрольні ТВ-канали сперечаються один перед одним в «оРигінальності» способів обливання брудом лідерів політичних сил. Це ж в яких вимірах треба жити, думаючи, що громадян України цікавлять колишні, чи сьогоднішні «інтимні» уподобання політиків. Краще б зосередили зусилля на викоріненні російського «серіального сміття» з українського ефіру. Навіть короткий «ТВ-зеппінг» демонструє театр абсурду. Громадянам України щоденно пропонують «візуальний коктейль» з успіхів АТО, російських серіалів про ментів, непереможний російський спецназ, з обовязковими персонажами українців, які сенс свого життя вбачають у крадіжці та пияцтві. І це на фоні того, що у кожному регіоні України громадяни майже щодня стають свідками похоронних процесій свої співвітчизників, загинувших у зоні АТО... А українців знову готують до безальтернативного голосування за світле майбутнє дітей тих самих «старих-нових» можновладців.

Залишити коментар: